Військовий досвід та безпосередня участь генерала Кожемʼякіна у процесі захисту та звільнення Київщини, від російського загарбництва, зокрема навесні 2022 року, та зараз, коли сформовані військові добровольчі формуванні, інтегровані наразі в ЗСУ і де Андрій Анатолійович є одним з командирів ДФТГ «Мрія», дає чітке розуміння - колективна міжнародна безпека є безальтернативним засобом гарантії миру та чітка мета для нашої держави.

Тому прагнення українського суспільства приєднатися до Північної-Атлантичного безпекового альянсу, зафіксоване у Конституції України - це єдиний вірний шлях, який ми маємо пройти якомога швидше. Що для цього потрібно і що ми вже зробили? Багато чого! Консолідація нашого суспільства у цьому питанні, приголомшливі успіхи армії,та зростаючий авторитет України завдяки цьому у світі, реформи у багатьох галузях - це основні засади, які дозволили нашій державі на саміті НАТО у Вільнюсі 11 липня 2023 року отримати статус майбутнього члену Альянсу без ПДЧ. Однак, повноправне членство ще попереду, є суттєві питання, які нині не дозволяють чітко назвати дату вступу. Найперше це війна, а по-друге це незавершений шлях реформ у країні.

Народний депутат України, Голова Комітету ВРУ, генерал Кожемʼякін є також членом Ради Україна - НАТО. Цей орган координує відносини сторін, створений на тому ж Вільнюському саміті. А продовжила новостворена Рада діяльність Комісії Україна-НАТО, започаткованої ще у далекому 1997 році. Основна мета спільної організації зрозуміла - створити максимально ефективні умови для якнайшвидшого вступу України в НАТО.

23-25 вересня 2023 року тривала робота чергової Ради Україна - НАТО у Львові. За присутності делегатів усіх членів парламентів країн Альянсу підводилися підсумки поточного періоду співпраці, визначалися пріоритети у подальшій роботі та обговорювали умови створення спільного навчального центру для воїнів ЗСУ та військових НАТО на базі відповідної інфраструктури у Польщі. До кінця року планується затвердження організаційних документів, їх презентація на саміті представників Альянсу та з 2024 року почати роботу Центру.

Однак, питання принципової ваги - як і коли можливий сам альянс нашої країни до західного безпекового блоку? Втім, зрозуміло, що на заваді цьому стоїть основна перешкода - війна, розвʼязана росією в Україні. Народний депутат Кожемʼякін поставив пряме запитання: «Чи існує якась можливість отримати Україні колективний захист якнайшвидше і що на цьому шляху можуть запропонувати наші західні партнери?» Прямої відповіді не було надано, бо наразі її ще не сформовано членами Оборонного союзу. Однак, багато обговорюваний ізраїльський варіант гарантій безпеки не зовсім влаштовує Україну, а перехідна стадія, яка була надана Швеції та Фінляндії на період від запрошення до набуття ними членства, на Україну теж наразі не може розповсюджуватися. Тому залишається покроковий шлях просування нашої держави до Північно-Атлантичного безпекового союзу. І, водночас, пошук нових, новаторських або навіть революційних підходів у формуванні сил спротиву росії-агресорці. Для цього й відбувається системна робота депутатського корпусу України з колегами-парламентарями НАТО. Втім, наразі першочерговим питанням все ж постає військова допомога: зброя, кібербезпека , логістика, енергетичний захист населення та гуманітарна складова.

«Зараз потрібне зростання та нарощування допомоги, від якої ми критично залежимо. Це може бути один шлях. Інший — ініціювання різних додаткових документів, якими Парламентська асамблея НАТО могла б звертатися до майданчиків виконавчої влади й задавати тон майбутнього України в Альянсі, зокрема, необхідності запрошення України до Організації Північноатлантичного договору. Це можливо, якщо системно постійно та максимально ефективно працювати», — акцентувала членкиня міжпарламентської Ради НАТО Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Зі свого боку, народний депутат України, Голова Комітету з питань молоді і спорту Андрій Кожем'якін повідомив, що зі всіх важливих питань щодо прискорення цього шляху, готуються спільні резолюції задля впливу на парламенти всіх країн-членів НАТО.

«У Вільнюсі ми продовжили підтримку України, запровадили нові пакети практичної допомоги. Але я сподіваюся на значно більше. Це не лише пакети практичної допомоги, але й деякі політичні рішення», — наголосив, зі свого боку, Співголова Міжпарламентської ради Україна-НАТО Аудронюс Ажубаліс.

Також він акцентував, чому необхідно наблизити Україну до членства, та нагадав, що у Вільнюсі лідери «Групи Семи» та Президент України Володимир Зеленський підписали спільну декларацію, яка має забезпечити двосторонні зобовʼязання та домовленостях щодо безпеки.

«Ми хочемо створити залізний кулак солідарності з Україною — нацією, яка бореться за виживання, зокрема, Європи. Ми маємо чітко зрозуміти, якщо ми не будемо повністю підтримувати Україну до її перемоги, на нас чекає путін. Якщо ми заморозимо війну зараз, путін оголосить перемогу», — зауважив Аудронюс Ажубаліс.

За підсумками засідання, учасники прийняли заяву, якою закликали лідерів країн Альянсу ухвалити сміливі стратегічні рішення щодо членства України у НАТО на Вашингтонському саміті у 2024 році та підтримати Формулу миру Президента України Володимира Зеленського. А також наголосили, що російська федерація має бути притягнута до відповідальності за злочин агресії, а санкції проти росії мають бути збережені та розширені, щоби підривати її здатність продовжувати воєнні дії.

Також під час поїздки відбулася цікава зустріч делегації з науковцями та студентами Львівського національного університету імені Івана Франка.

Молодь дуже важлива для України, чим вона живе, дихає, які сповідує цінності адже за 5-10 років саме вона обійматиме керівні посади у країні, у дипломатичних установах, ці юнаки та дівчата писатимуть закони, забезпечуватимуть безпеку держави - саме тому дуже важливо чути їхні думки щодо майбутнього України у НАТО.

Також, парламентські делегати відвідали національний реабілітаційний центр Superhumans — всеукраїнський сучасний центр із протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей.

Тема повноцінної реабілітації — це не лише про медичну реабілітацію, а й про фізіологічну та психологічну. На прикладі цього центру розглядали можливості, як треба вбудувати у загальну систему охорони здоровʼя роботу з людьми, які втратили кінцівки: «Це має бути частиною державної політики — працюємо над ветеранською політикою», сказав перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко.

Зі свого боку, народний депутат України, член Комітету з питань освіти, науки та інновацій Роман Грищук акцентував, що необхідно збільшувати кількість як таких центрів, так і підготовлених спеціалістів. Також він подякував міжнародним партнерам і донорам за підтримку й спільну роботу.

Соломія Бобровська, членкиня Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, зауважила, що такі центри повинна мати кожна область України, аби була спроможність надавати українським бійцям кваліфіковану медичну реабілітаційну допомогу. Вона висловила переконання, що необхідно розширювати систему таких центрів, адже, на жаль, станом на сьогодні, в Україні кількість ампутантів через війну росії проти України більше, ніж це було під час Другої світової війни.

Міжнародна допомога, зусилля держави - це надважливо, але, на жаль, не достатньо. Участь суспільства, бізнесових кіл, будь-яка добродійність у питанні відновлення і здоровʼя людей, які постраждали від війни, особливо військових, це прямий та безпосередній внесок кожного у нашу спільну перемогу над ворогом. Це конкретна справа - докласти спільних зусиль для побудови регіонального реабілітаційного центру для воїнів України. Власне, це один з напрямків діяльності та мета нашого Фонду.